Автор: Оксана Мірошниченко,
керуючий партнер
Адвокатського бюро «Мірошниченко та партнери,
адвокат, кандидат юридичних наук, доцент
«РОЗДУМИ УКРАЇНКИ ЩОДО ФРАЗЕОЛОГІЗМУ:
«МОЯ ХАТА СКРАЮ – Я НІЧОГО НЕ ЗНАЮ!»
«Коли ведеш існування
за принципом «абияк протриматися»,
поступово перестаєш розуміти,
для чого, власне, живеш і чого хочеш від життя.»
Есимото Б.
Після прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року минуло вже 34 роки.
З моменту проголошення незалежності України у 1991 році, чинними на території України є тільки Конституція, закони, постанови Уряду та інші акти законодавства республіки.
Історично важливою подією в історії незалежної України є Акт проголошення незалежності України, в якому зазначено: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв’язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року,
— продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,
— виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,
— здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.»
Навесні цього року, перебуваючи в одному із навчальних закладів Чернігівської області, звернула увагу на оформлення фойє школи, де на стіні розміщено нижче наведену картину, розфарбовану свіженькими яскравими фарбами.
(Дане фото опубліковано у відповідності до ч.3 ст. 4 ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»)
І на перший погляд, начебто, все добре. Якби не одна річ…. Придивившись уважніше до цієї картини, я зрозуміла, що мене найбільше вразило.
Я — повернулася у своє босоноге дитинство, яке проходило під гаслами радянської системи виховання. Ось тут, у цьому Ліцеї, де діти досягають високих результатів у навчанні, де працюють професійні вчителі, де батьки забирають своїх дітей під час тривог, стіни роблять свою недобру справу, повертаючи кожного, хто підвів очі, до радянської системи навчання, програмуючи наших дітей на цінності країни, яка щодня вбиває нас та наших дітей.
Невже, цієї стіни не бачить директор закладу освіти? Думаю, що бачить, оскільки зроблено свіженький ремонт. Можливо — не бачить засновник Ліцею, який фінансує та забезпечує якість освіти…? Чи не бачать цього батьки, які щодня ходять коридорами закладу? Чи педагогічні працівники, виконуючи свої трудові обов’язки?
Оторопівши від побаченого, не хотілося вірити ні своїм очам, ні тому факту, що це відбувається сьогодні, на третьому році повномасшабного вторгнення країни агресорки в Україну.
Займаючись багато років питаннями законодавчого забезпечення освіти, вирішила дослідити правове регулювання можливості наявності таких стін у закладах освіти сьогодні та до яких наслідків може призвести бездіяльність відповідних посадових осіб.
Проаналізувавши ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», вважаю за необхідне звернути увагу читачів на норми статтей 2 та 3 цього закону, відповідно до яких в Україні засуджуються комуністичний та націонал-соціалістичні (нацистські) тоталітарні режими.
Статтею 3, вище зазначеного закону, встановлена заборона пропаганди комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки. Адже, така пропаганда визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом.
При цьому, пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки юридичною особою є підставою для відмови в реєстрації та/або припинення діяльності юридичної особи.
Приймаючи Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» 09.04.2015 Верховна Рада України керувалася:
положеннями Загальної декларації прав людини,
резолюціями Парламентської Асамблеї Ради Європи:
№ 1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 26 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів,
№ 1495 (2006) від 12 квітня 2006 року щодо боротьби з відродженням нацистської ідеології,
№ 1652 (2009) від 29 січня 2009 року щодо відношення до пам’ятників, що мають суперечливу історичну інтерпретацію у державах — членах Ради Європи, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня — 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів, відкриття історичних та політичних архівів, вивчення тоталітарної спадщини та підвищення поінформованості громадськості,
декларацією Європейського Парламенту від 23 вересня 2008 року щодо проголошення 23 серпня днем пам’яті жертв сталінізму і нацизму, резолюцію Європейського Парламенту від 23 жовтня 2008 року в пам’ять про Голодомор — штучний голод в Україні 1932-1933 років,
резолюцією Європейського Парламенту від 2 квітня 2009 року щодо європейської свідомості та тоталітаризму, Спільну заяву з нагоди 70-х роковин Голодомору — Великого голоду 1932-1933 років в Україні, прийняту на 58-й сесії Генеральної Асамблеї ООН,
Даний закон було прийнято з метою недопущення повторення злочинів комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, будь-якої дискримінації за національною, соціальною, класовою, етнічною, расовою або іншими ознаками у майбутньому, відновлення історичної та соціальної справедливості, усунення загрози незалежності, суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України.
Як же бути з тією стіною, де міститься пряма агітація всіх учасників освітнього процесу колишньої «радянщини» та чи не є це психологічним насиллям над дітьми та дорослими, які перебувають у стінах даного закладу освіти?
Закон України «Про освіту» визначає поняття безпечного освітнього середовища як сукупності умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок пропаганди та/або агітації та
вимагає від засновника закладу освіти, керівника закладу дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини.
При цьому, згідно ст. 37 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» засновник закладу загальної середньої освіти зобов’язаний забезпечити:
зокрема, утримання та розвиток заснованого ним закладу освіти, його матеріально-технічної бази на рівні, достатньому для виконання вимог державних стандартів, ліцензійних умов провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти, вимог трудового законодавства, оплати праці педагогічних та інших працівників, охорони праці, безпеки життєдіяльності, пожежної безпеки тощо;
дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування під час проектування, будівництва та реконструкції будівель, споруд, приміщень закладів загальної середньої освіти.
Серед обов’язків керівника закладу загальної середньої освіти, ст.38 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» , зокрема, визначено такі:
формувати засади, створювати умови, сприяти формуванню культури здорового способу життя учнів та працівників закладу загальної середньої освіти;
створювати в закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, ….
Відповідно до статті 15 ЗУ «Про повну загальну середню освіту» виховний процес є невід’ємною складовою освітнього процесу у закладах освіти і має ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях, культурних цінностях Українського народу, цінностях громадянського (вільного демократичного) суспільства, принципах верховенства права, дотримання прав і свобод людини і громадянина, принципах, визначених Законом України «Про освіту», та спрямовуватися на формування:
відповідальних та чесних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству;
поваги до гідності, прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина; нетерпимості до приниження честі та гідності людини, фізичного або психологічного насильства, а також до дискримінації за будь-якою ознакою;
патріотизму, поваги до державної мови та державних символів України, поваги та дбайливого ставлення до національних, історичних, культурних цінностей, нематеріальної культурної спадщини Українського народу, усвідомленого обов’язку захищати у разі потреби суверенітет і територіальну цілісність України;
усвідомленої потреби в дотриманні Конституції та законів України, нетерпимості до їх порушення, проявів корупції та порушень академічної доброчесності;
культури та навичок здорового способу життя, екологічної культури і дбайливого ставлення до довкілля;
прагнення до утвердження довіри, взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами;
почуттів доброти, милосердя, толерантності, турботи, справедливості, шанобливого ставлення до сім’ї, відповідальності за свої дії;
культури свободи та самодисципліни, відповідальності за своє життя, сміливості та реалізації творчого потенціалу як невід’ємних складників становлення особистості.
При цьому, єдність навчання, виховання і розвитку учнів забезпечується спільними зусиллями всіх учасників освітнього процесу.
Тому, на моє глибоке переконання, наявність у закладі освіти дизайну стін із символікою колишнього радянського союзу є не тільки порушенням чинного законодавства України, але, разом з тим, є психологічним насиллям над усіма учасниками освітнього процесу, що є неприпустимим у правовій державі.
З повагою до кожного,
керуючий партнер Бюро, адвокат Оксана Мірошниченко
