Одним з основних компонентів державної політики України у сфері захисту дитинства є удосконалення нормативно-правової бази, у тому числі, імплементація норм міжнародного права. Результатом цієї діяльності є те, що на сьогодні Україна є учасницею цілого ряду міжнародних документів у сфері забезпечення прав дитини.
Так, наприклад, Конвенція ООН про права дитини (20.11.1989), яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, була ратифікована Україною ще 27 лютого 1991 року і набула чинності 27 вересня 1991 року. Ст. 3 цієї Конвенції регламентує, що «в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини». Ст. 37 визначено: «…Арешт, затримання чи тюремне ув’язнення дитини здійснюються згідно з законом та використовуються лише як крайній захід і протягом якомога більш короткого відповідного періоду часу».
Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що «охорона дитинства в Україні — стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини».
Враховуючи стандарти міжнародного та національного законодавства, з метою зниження рівня злочинності серед неповнолітніх, спільним Наказом Міністерства юстиції України та Генеральної прокуратури України від 21.01.2019 р. №172/5/10 «Про реалізацію пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» було затверджено ПОРЯДОК реалізації пілотного проекту «Програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення» (далі –Порядок).
Даним Порядком встановлено механізм реалізації цього пілотного проекту в Україні та дано визначення медіації.
«Медіація — це добровільна, позасудова процедура, під час якої неповнолітній, який є підозрюваним у вчиненні кримінального правопорушення, та потерпілий за допомогою посередника намагаються врегулювати конфлікт шляхом укладення угоди про застосування Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення»
Пілотний проект ґрунтується на відновних підходах у кримінальних провадженнях про кримінальні проступки та нетяжкі злочини, вчинені неповнолітніми, і включає в себе скоординовану організацію ефективної комунікації між такими неповнолітніми і потерпілими від вчинених ними кримінальних правопорушень з метою забезпечення відшкодування заподіяної шкоди, максимально раннього виведення неповнолітніх правопорушників із кримінального процесу з обов’язковим ужиттям узгоджених заходів для їх ресоціалізації та запобігання повторним кримінальним правопорушенням.
Пунктом 4 даного Порядку визначено, що програма відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення, може бути застосована у разі:
Тому, лише за наявності всіх цих чотирьох умов неповнолітній зможе прийняти у ній участь.
3.1. приймає рішення про застосування Програми та видає відповідне доручення для проведення медіації посереднику і передає йому копію заяви та інформацію, отриману від прокурора;
3.2. організовує проведення зустрічі між сторонами та посередником.
4.1. Роз’яснює їм процедуру Програми, її наслідки.
4.2. Надає можливість сторонам дійти згоди щодо умов угоди і в разі згоди сторін на її проходження надає їм примірну форму угоди для ознайомлення і визначення дати наступної зустрічі для її укладення.
4.3. У разі неможливості чи відмови сторін від укладення угоди інформує про це регіональний центр.
1) у разі надходження від регіонального центру інформації щодо результатів участі неповнолітнього у Програмі:
до закінчення досудового розслідування — долучає її до кримінального провадження;
після закінчення досудового розслідування — роз’яснює неповнолітньому, який брав участь у Програмі, та його представнику право надавати її самостійно у відповідному судовому засіданні;
2) протягом 7 робочих днів повідомляє регіональний центр про рішення у кримінальному провадженні, прийняте відповідно до частини другої статті 283 Кримінального процесуального кодексу України;
3) протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні щодо неповнолітнього, який брав участь у Програмі, надає його копію і ґрунтовну інформацію про перебіг досудового розслідування та судового розгляду до Департаменту захисту інтересів дітей та протидії насильству Офісу Генерального прокурора.
Для забезпечення реалізації пілотного проекту можуть утворюватися робочі групи за участю прокурора, соціального працівника, психолога, представників регіонального центру та органу пробації.
Резюме
Кожен може помилитися в цьому житті, особливо дитина. Тому ми, всі разом, можемо допомогти такій дитині стати на правильний шлях, використавши ті можливості, які передбачені чинним законодавством та вище згаданим пілотним проектом.
З повагою, адвокат – медіатор Оксана Мірошниченко