Автор: Оксана Мірошниченко,
керуюча партнерка
Адвокатського бюро «Мірошниченко та партнери,
адвокат, кандидат юридичних наук, доцент
ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС ТА ПРАВА ДИТИНИ
Дотримання прав дитини в освітньому процесі є одним із ключових завдань, що стоять перед керівником закладу освіти та педагогічними працівниками, особливо в умовах сьогодення. Діти, не мають змоги самостійно захищати свої порушені права. Це повинні робити їхні законні представники. Юридична відповідальність за порушення прав дитини встановлена Кримінальним кодексом України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю України.
Закон України «Про охорону дитинства», у статті 1 визначає поняття дитини як особи віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Відповідно до статей 52, 53 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.
При цьому, пам’ятаємо про те, що Законом України «Про освіту», у п. 2—1) ст.1, безпечне освітнє середовище визначено як сукупність умов у закладі освіти, що унеможливлюють заподіяння учасникам освітнього процесу фізичної, майнової та/або моральної шкоди, зокрема внаслідок недотримання вимог санітарних, протипожежних та/або будівельних норм і правил, законодавства щодо кібербезпеки, захисту персональних даних, безпечності та якості харчових продуктів та/або надання неякісних послуг з харчування, шляхом фізичного та/або психологічного насильства, експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, приниження честі, гідності, ділової репутації (зокрема шляхом булінгу (цькування), поширення неправдивих відомостей тощо), пропаганди та/або агітації, у тому числі з використанням кіберпростору, а також унеможливлюють вживання на території та в приміщеннях закладу освіти алкогольних напоїв, тютюнових виробів, наркотичних засобів, психотропних речовин. Право на освіту визначено у ст.3 Закону України «Про освіту».
До прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми» № 3792-IX від 06.06.2024, поняття булінгу, було визначено у Законі України «Про освіту». На сьогодні, у законодавстві введено нові дефініції такі як: жорстоке поводження з дитиною; програма для дитини або іншої особи, яка вчинила булінг (цькування); програма для дитини або іншої особи, яка постраждала від булінгу (цькування) або стала його свідком.
Крім того, оновлено поняття булінгу (цькування), яке тепер виключено із норм Закону України «Про освіту». Згідно статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» булінг — це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство, тобто будь-яке умисне діяння (дія або бездіяльність), у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, яке систематично вчиняється особою стосовно дитини, з якою вони є учасниками одного колективу, або дитиною стосовно іншого учасника одного колективу та яке порушує права, свободи, законні інтереси потерпілої особи та/або перешкоджає виконанню нею визначених законодавством обов’язків.
Типова програма унеможливлення насильства та жорстокого поводження з дітьми та Порядок реагування на випадки насильства та жорстокого поводження з дітьми затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, слід наголосити на тому, що дані документи ще не затверджені, тому на сьогодні, заклади освіти не мають практичних механізмів реалізації даних нововведень і змушені розробляти ці документи на власний розсуд.
Насьогодні визначення поняття булінгу та встановлення відповідальності за такі діяння міститься у статті 173-4 Кодексі України про адміністративні правопорушення. Слід звернути увагу на те, що поняття «булінгу», визначене цією статтею та статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» відрізняються між собою. Не зважаючи на цю суперечність законодавства, за вчинення булінгу, особи притягаються до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин; від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до шістдесяти годин.
Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку.
Резюме. Вивчаємо законодавство, розробляємо внутрішні політики, проваджуємо їх в життя та в освітній процес, вільний від булінгу, насильства та жорстокого поводження з дітьми.
керуюча партнерка Бюро, адвокат Оксана Мірошниченко
За більш детальною інформацією,
можна звертатися за телефоном: +380504480389
