Адвокатське бюро Miroshnychenko & Partners в Чернігові

тел. (0462)933-305; (050)44-80-389

 

Освіта і село. Чи є у них майбутнє?

Ця стаття присвячується нашим дітям!

  Ось і настав травень, якого ми всі з нетерпінням чекали. Зазеленіли дерева, защебетали птахи та прийшов смуток у ті села, де депутати місцевих рад вирішили знищити село своєї громади, шляхом закриття діючої школи. І чи могли подумати виборці про те, коли уповноважували своїх депутатів представляти та захищати їхні права та інтереси, що скоро настане час, коли ці люди одним розчерком пера не просто ліквідують їхню школу, а заберуть майбутнє у села, яке з часом просто зникне… І гулятиме вітер у приміщенні колишньої школи без вікон та дверей, де ще сьогодні вирує життя і чути радісний сміх дітей.
  Дивлячись на людей, зі сльозами на очах, хочеться запитати у наших обранців: 1. Перед тим як проголосувати за таке доленосне рішення, чи побували вони у стінах цієї школи, чи бачили вони учнів, чи спілкувалися з їхніми батьками та педколективом? 2. Чи влаштовують умови навчання дітей, батьків? 3. Чи є можливість знайти резерви та зберегти сільську школу, давши їй друге дихання?
  А ще хочеться подивитися в очі кожному депутату та спитати: чи розуміють наші обранці про свою персональну відповідальність за прийняття такого важливого рішення?
  Адже, не спроста в народі кажуть: «Школа є душею села. Без школи не має й майбутнього у села!»
  Можливо, хтось із читачів мені заперечить і нагадає про фінансування на одну дитину в селі та в місті. У відповідь можу зазначити, що так, інколи фінансування на 1 дитину в сільській школі в рази більше, ніж в міських школах. Але наші діти, які проживають у селах хочуть ходити до школи у рідному селі, проживати разом з родиною, мати час для відпочинку, замість перебування в дорозі до школи та назад, по розбитим вщент дорогам, мати швидкісний інтернет та комфортні умови навчання з сучасним обладнанням у школі.
  Прикро і сумно дивитися на триповерхові цегляні школи по селах, де нещодавно вчилися діти, а сьогодні – пустка без вікон і дверей, де гуляє вітер по коридорам.
  Чи поїде молодь до села, в якому немає школи, лікаря? Думаю, що навряд.
  І тому, перш, ніж забрати у дітей – дитинство та здоров’я, а у села – майбутнє, рекомендую нашим обранцям почитати законодавство про освіту та звернутися до свого сумління. Адже, один рух, один вчинок, може змінити хід історії нашого життя назавжди.
Наші діти – це майбутнє нації, майбутнє України.
І сьогодні – кожен з нас, самостійно вирішує яким буде — це майбутнє!
  P.S. Лише за один день, 20 травня 2021 року, до мене телефонували стурбовані батьки школярів та вчителі з питання закриття діючих навчальних закладів: 1) Дроздівської школи Куликівської селищної ради; 2) Косачівської школи Деснянської селищної ради; 3) Бахмацької гімназії Бахмацької міськоїради .
  А що  думаєте Ви з цього приводу? Чи можна, за наявності дітей, 25 і більше, зберегти сільську школу в громаді?

З повагою до кожного,  адвокат Оксана Мірошниченко