Авторка: Оксана Мірошниченко,
керуюча партнерка бюро, адвокатеса,
кандидатка юридичних наук, доцентка

Навчальний рік 2022-2023:
 досягнення та проблеми в сфері освіти, які стосуються кожного українця. Коротко про головне

Ось і завершується 2022-2023 воєнний навчальний рік. Рік сповнений надій, тривожних очікувань  та  сподівань. Чи пройшли ми його успішно — побачимо: за результатами досягнень здобувачів освіти. Працюючи цього року в освіті, маючи неповнолітніх дітей, відчула всі ті важкі випробування, що стояли перед  нашими  дітьми, школярами, їхніми батьками, студентами, курсантами та працівниками освіти. Дистанційна та змішана форми навчання, віялові відключення світла, постійні сирени, безпечні та небезпечні укриття, підвищене психологічне навантаження на всіх учасників освітнього процесу – це реалії нашого сьогодення. Та при цьому, впевнено можу сказати, що всі ми намагалися жити, вчитися та працювати в тих умовах, що склалися поза нашою волею і бажаннями.

Чого ми досягли за цей проміжок часу? З якими викликами зіткнулися?

Наші досягнення:

1. 1) навчальний рік завершено, наші діти навчалися. Навчальний процес відбувався і здобувачі освіти отримували нові знання.

2) ми маємо нового очільника Міністерства освіти і науки України: п.Оксена Лісового, від результатів роботи якого, залежить розвиток всієї системи освіти.

3) з’явилася нова процедура відмови від наукових ступенів. Зокрема, внесено зміни до  постанови Кабміну «Про затвердження Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у закладах вищої освіти (наукових установах)». Питання необхідності узаконення добровільної відмови від наукового ступеня та впливу такого кроку на зменшення відсотку плагіату в  наукових працях  досить дискусійне. При цьому, відразу виникає ще одна проблема. Що тепер робити із присвоєними науковими званнями тих осіб, що відмовилися від наукового ступеня і мають наукове звання, за яке щомісячно отримують доплату до заробітної плати?

4) в навчальних закладах України  масово обладнують безпечні укриття, що дозволяють здійснювати навчання очно або за змішаною формою навчання. І це є позитивом.

Наші проблеми:

1. 1. Багато навчальних закладів по всій території України протягом цього року було ліквідовано відповідно до рішень місцевих територіальних громад. Про це свідчать дзвінки з усієї України від небайдужих громадян, які звертаються до нас за допомогою з питань збереження навчальних закладів. Чи правильні були рішення щодо ліквідації шкіл, думаю: час покаже. Хоча, на мою думку, державна політика повинна спрямовуватися на збереження діючих шкіл та якнайкраще забезпечення інтересів дітини, особливо в умовах війни.
2. 2. Держава за цей рік втратила багато дітей, яких вбито, викрадено чи депортовано за межі держави країною-агресоркою. Таким чином, ми втратили частину нашого майбутнього цвіту нації.
3. 3. Відбувся значний відтік висококваліфікованих педагогічних та науково-педагогічних працівників, частина з яких, вже ніколи не повернеться на роботу в Україну. І чи зможе держава тепер розробити ефективний механізм залучення нових працівників до сфери освіти?! Залишається питанням.
4. 4. Як не боляче про це говорити, показники якості нашої освіти на всіх рівнях знизилися. Дистанційне навчання, яке переважало у більшості навчальних закладів,  на жаль,  не дає того емоційного зв’язку, який виникає  між здобувачем і педагогом під час очного навчання. Хоча, тут слід відзначити розвиток нових сучасних технологій, які дійсно дозволяють всім учасникам навчального процесу мати нові можливості та досягнення у сфері інтернет — технологій. Розуміючи важливість подальшого розвитку таких технологій в Україні, відстоюю позицію щодо важливості збереження психологічно-емоційних складових в начальному процесі, які виникають під час особистого,  реального, а не віртуального спілкування між учнем і вчителем, студентом і викладачем, між самими учнями, студентами, вчителями, викладачами.
5. 5. Не зважаючи на державну політику щодо зменшення кількості службової документації, у навчальних закладах залишається значна кількість внутрішньої звітності, дублювання паперових та електронних журналів, різних документів, що збільшує понаднормовий робочий час працівників освіти та, як наслідок, зменшує їхню можливість творчого та наукового розвитку особистості – педагога.
6. 6. Шалений ріст інфляції, знецінює всі  заощадження та  заробітну плату освітян, які і так не є високими, що,  спонукає, зокрема жінок, які не обмежені у праві виїзду за кордон, шукати більш оплачуваної роботи  за межами держави та свого навчального закладу.

  Тому, готуючись до нового начального року та нових викликів сьогодення,  думаю важливо врахувати всю специфіку  цього складного для всіх воєнного року навчання та забезпечити збереження трудового потенціалу нашої держави, зокрема, у сфері освіти. Адже, недарма у преамбулі ЗАКОНУ «Про освіту» вказано, що метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, її талантів, інтелектуальних, творчих і фізичних здібностей, формування цінностей і необхідних для успішної самореалізації компетентностей, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству, збагачення на цій основі інтелектуального, економічного, творчого, культурного потенціалу Українського народу, підвищення освітнього рівня громадян задля забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору.

Бережімо один одного! Разом до Перемоги! Дякую нашим славним ЗСУ!

З повагою до кожного,  Оксана МІРОШНИЧЕНКО